Понеділок, 06.04.2020, 14:59
Клубівська сільська бібліотека
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
WI-FI
Безкоштовний Wi-Fi доступ в бібліотеці
Як нас знайти:
30350, Хмельницька область, Ізяславський район, с.Клубівка, вул.Г.Кірпи 76, Клубівська сільська бібліотека, тел.: 38-493
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Село Клубівка в стародавні часи

Перші поселення з'явились на території та в околицях села ще в добу неоліту. Так на лівому березі р. Горинь, на північно-західній околиці села, ще й зараз після оранки можна знайти крем'яні знаряддя праці неолітичної доби. Це крем'яні нуклеуси, ножевидні пластини, уламки наконечників списів, наконечники стріл, фрагменти примітивної ліпної кераміки та ін. їх можна датувати VIII-VI тисячоліттям до нашої ери. Чисельність знахідок свідчить про відносно довгий час проживання неолітичних жителів.
Сприятливий для проживання горбкувато рівнинний рельєф, близькість досить великої річки Горинь сприяли дальшому заселенню території села. Тут знаходяться два пункти проживання племен трипільської культури. Перший біля піщано-глиняного кар'єру за 0,2 км на північний захід від села. Тут виявлено типові трипільські огіркоподібні нуклеуси, фрагменти трипільської кераміки з типовим 8-подібним візерунком. У 1986 році під час обвалу кар'єру відкрилось ймовірне поховання трипільців. У ньому знаходились керамічні, глиняні статуетки: жінки з отвором у верхній частині голови (амулет?) і дві статуетки тварин, сильно пошкоджені.
Друге місцезнаходження матеріальних решток трипільської культури на території самого села, на городах знахідки тут поодинокі.
Найдені рештки глиняних форм для відливки ножів чи кинджалів дає можливість припустити наявність металургії у місцевого трипільського поселення.
Крім того, на цих же територіях і поблизу них знаходяться інші пам'ятки матеріальної культури первісної доби; крем'яні знаряддя, фрагменти кераміки, керамічні шиферні пряслиця, кістки тварин і т.п. Але відсутність ґрунтовних археологічних досліджень не дає можливості більш-менш точно визначити всю приналежність цих речей. Ймовірно, значна частина з них-доби раннього середньовіччя ІХ-ХП ст. (Консультації по археологічних знахідках професора Кам'янець-Подільського педінституту Іона Винокура).


Як і в багатьох випадках, заснування села Клубівка пов'язане з чималою кількістю легенд, варіантів, але точну дату встановити важко. Перша письмова згадка про село в матеріалах ЖОДА - 1700р. вказується, що у селі було 60 дворів і належали вони князю Сангушку. Виникло воно в результаті злиття двох невеликих поселень: Митківців, що знаходились у підвищеній північній частині села на правому березі річки Любахівка, і Клембівки, що знаходились на лівому низькому південному березі цієї річки. За місцевою легендою у давні часи воно носило назву Клімівка, від імені Клімки, дочки багатого польського дідича, що поселилася тут першою. Втікала Клементина з турецького полону. Йшла вона густими лісами, перелісками, переходила через гори і долини. Нарешті дійшла до річки, яка петляла долиною поміж горбами, вкритим лісом. В річці риба водилась, в лісі – дичина і ягоди різні. Зупинилась Клементина, зачарована дивною красою. Тут і оселитись надумала.
Через деякий час знайшла вона в лісі знесиленого, хворого хлопця, який втікав з того ж турецького полону. Забрала дівчина його, доглядала як малу дитину. Видужав втікач, поправився. Полюбили вони одне одного і стали жити сім’єю.
Невдовзі приєдналося до них ще кілька сімей – втікачів і утворилось маленьке поселення на березі річки. Назвали його Клімівка, на честь Клементини. Поступово назва Клімівка, перейменувалась у назву Клембівка. Давні перекази також вказують, що село було засновано поляками дворовими людьми родини Сангушків, а його назва походить від польського слова «клемби»-горби. У північній частині села, на правому березі річки Горинь знаходять людські кістки. Очевидно, там було ще одне найдавніше кладовище, яке до нашого часу не збереглось. Зручне географічне положення, близькість до повітового центру — м. Заслава, сприяло розростанню села у різні сторони від центру. На схід від села, в долині, де протікала невеличка річка Руда, притока Любахівки знаходилась заболочена місцевість, поросла вільховим лісом. Спочатку тут була хатина лісника, потім з'явилось ще три садиби. Ліс поступово вирубали, болото висохло. Цей район села став називатися Очеретянкою тому, що болото було густо поросле очеретом. Зараз річка Руда, що має витік біля с. Топірчики повноводна тільки весною; влітку вона пересихає. На південь від Очеретянки виник інший район - Чубіївка. Названий він прізвищем першого поселенця - Чубій. Жителі села займалися сільським господарством. І так би залишатись йому великим, чисто землеробським, якби не заснування цукрового заводу.
Завод був побудований у 1844 році графом Потоцьким на землях орендованих у князя Сангушка. В той час це був невеликий будиночок. Цілком відсутня механізація роботи. Буряки носили мішками на плечах, сікли ножами. Виробляв завод за добу всього один мішок цукру.

В кінці XIX ст. було побудовано нове приміщення заводу, яке з прибудовами збереглося до наших днів. На початку 1900-х років встановлено перші парові машини, а в 1915р. - перший генератор потужністю 15 квт. Працювало 200-300 робітників; робочий день тривав 12 годин; працювали в дві зміни. Денний заробіток майстра становив 1 крб. 50 коп., робітника 40 копійок.

 

 

2003 р. розпочалась відбудова села.  В першу чергу було відремонтовано Будинок культури. Клубівські діти святкували новий 2004 р уже у новому відремонтованому Будинку культури.  

Працює багато різних гуртків: драматичний, танцювальний, духовий, хоровий, якому вже присвоєно звання Народного.

 

Бібліотека розміщена на другому поверсі. Фонд бібліотеки становить 2644 книг.  Це дуже мало книг, бо старі викинулись під час ремонту, а нових Г. Кірпа не встиг завезти. Але з кожним роком фонд зростає, бібліотека поповнюється новими книгами.

2004 р відкривається садок «Калинонька»,   якого на сьогоднішній день відвідують 48 малюків.

У 2004 році відремонтована сільська рада. 

Після реконструкції аварійного житлового будинку у 2004 році у селі запрацював будинок побуту. Там працює швейна майстерня, майстерня по ремонту взуття, перукарня, лазня. 

У 2004 році також була побудована хлібопекарня, де по цей час випікається хліб, і різні кондитерські вироби.

4 вересня 2004 року відкривається Клубівська лінійна лікарня, подібних лікувальних закладів не так вже й багато на території України, а в області він єдиний.

З давніх часів на селі розвивалися і розвиваються народні промисли і ремесла.  До наших днів дійшла українська народна вишивка лише 18 – початку 19 ст., насамперед тому, що погляд на неї, як на витвір мистецтва утвердився тільки у 80 -90 роках 19 ст. Саме з того часу прогресивні діячі культури починають цікавитися нею й збирати її в музеях і приватних колекціях. Вишивкою захоплювалися повсюди. Кожний район, навіть кожне село різнилися місцевою самобутністю.  Вишивка тісно пов'язана з побутом, працею, природою і, таким чином, завжди відображала художні смаки і уявлення, виявляла національну своєрідність і майстерність кожного народу. Село Клубівка славиться своїми вишивальницями: 
Мікульська Марія, Собко О., Новікова Наталія, Циганкова Наталія, Поварчук А., Захарова О., Кулікова О. 
Скільки недоспаних ночей у Марії Петрівни, мабуть важко уявити. Вишивка – це моє життя, - розповідає Марія Петрівна. 

 

Календар
«  Квітень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Друзі сайту
Клубівська сільська бібліотека © 2020Безкоштовний хостинг uCoz